VI фестиваль-конкурс української духовної сучасної пісні «З піснею до Бога»  

   

Вхід на сайт  

   

Наш відеоканал  

Підпишіться на наш канал
 
   

Слайд-шоу  

Vinaora Nivo Slider 3.xVinaora Nivo Slider 3.xVinaora Nivo Slider 3.xVinaora Nivo Slider 3.xVinaora Nivo Slider 3.xVinaora Nivo Slider 3.xVinaora Nivo Slider 3.xVinaora Nivo Slider 3.xVinaora Nivo Slider 3.x
   

Сайти  

Християнський календар

 Християнська МегаТека

 

 

 

Банер

   

Відвідування  

 

 

   

Роман Козій,

архітектор, лауреат премії

ім. І. Вагилевича

Церква «Серця Ісуса і серця Марії» виникла в Долині в 1990 р.Історія цього приміщення сягає в глибину минулих століть.

Наш край завжди був ласим шматком для різних загарбників. В минулі століття загарбництво процвітало, діяло правило: хто сильніший, той господар. Сильніший збирав військо, завойовував територію, садив своїх урядників і починав визискувати місцеве населення.

Так було і з Галичиною. Спочатку поляки, а потім Австрійська імперія визискували наш край. Австрія, проводячи політику колонізації, створювала свої села, яких тільки на території нашого району було 13.

 

Збираючи незаможних німців по всій території імперії, їх переселяли у Галичину. Надавались їм голі місця і все доводилось починати з початку. Німці поселялися селами згідно віросповідання. Переселенці були двох конфесій: като-лики і євангелики. З українським населенням переселенці порозумілися скоро, ворожнечі не було, а з поляками порозуміння не знаходили. Переселен-ці вирізнялися великою працелюбністю, наполегливістю та дисципліною. Хати будували добротні, добротними були і господарські споруди, зразковим благоустрій вулиць і садиб. В них був кращий сільськогосподарський реманент, вища культура землеробства, що служило добрим прикладом для місцевого населення. Вони були добрими і економними господарями, і це в скорому часі дало позитивні результати, багато з них стали багатими, тримали слуг і велику господарку. Одягалися просто, як і українці. Це, звичайно, були штани і куртка. Взувалися в "трепки” (дерев’яна підошва обшита шкірою). Зимою одівали теплу куртку, а також кожух , який перейняли від українців. Сім`ї були багатодітними, дуже віруючими, зберігали свою мову і культуру. Майже в кожному селі були школа і кірха. Святкували свої свята: кербаль (обжинки), кірхбаль (празник) та всі інші свята в році.

На околицях Долини було два німецьких села: Брочків і Обліски, в яких проживали католики і євангеліки. На Брочкові була збудована кірха з дерева, яку в 1904 р. перебудували на цегляну. Користувалися нею і жителі села Обліски.

Це була прямокутна споруда, збудована в готичному стилі. Вхід був з боку вул. Б. Хмельницького, акцентований чотиригранною вежею з стрімким чотиригранним дахом, увінчаним хрестом. Цвинтар цієї церкви знаходився по вул. Б. Хмельницького . Тепер зайнятий територією газконтори і базару.

В 1939 році, з приєднанням Галичини до Радянської України, німці були змушені покинути СРСР. Вони виїхали і приміщення церкви залишилось без використання.

В 1944 році з звільненням Долини від фашистів, на території міста розпочався інтенсивний пошук нафти. У 1949 році розпочато буріння глибокої, як на той час, свердловини №1 на Підлівчу. На глибині 1818 м сталася аварія, яку ліквідувати не змогли і з свердловини вдарив потужний фонтан нафти. З відкриттям нафтового родовища гостро стало питання розвитку інфраструктури промислу, і в приміщенні церкви, яке пустувало, в 1950 р. влаштовують механічну майстерню. Майстерня була не довго. Об’єм бурових робіт збільшувався дуже швидко і тому приміщення майстерні виявилося замалим. Для майстерні було побудоване нове, а приміщення церкви вирішено переобладнати під клуб нафтовиків, кількість яких з кожним днем збільшувалась. В 1952 році розроблено проект реконструкції з добудовою приміщення кірхи під клуб. Проект розробляв Івано-Франківський проектний інститут "Діпроміст”. До приміщення кірхи було добудовано з східного і північного боків різні підсобні і допоміжні приміщення, а в церкві влаштували зал для глядачів. Під сценою запроектовано приміщення для оркестру, але дренажу не зробили і там постійно стояла вода, поширюючи сирість і грибок. Клуб ввели в експлуатацію в 1953 році. Тут відбувалися урочисті збори, концерти, танці молоді. Скоро виявилось, що будинок культури розташований на околиці міста, а центр щораз більше формувався на перетині вул. Грушевського та проспекту Незалежності. Виникло питання будівництва нового будинку культури і в 1971 році починається його будівництво. Після побудови нового будинку культури нафтовиків в центрі нової Долини (Будинок Техніки) старе приміщення передали під будинок піонерів. З розпадом союзу та проголошенням незалежності потреба в будинку піонерів відпала.

Місцеві жителі стали вимагати у влади повернути це приміщення під релігійну споруду. Так як церкви в цьому районі не було, міська рада своїм рішенням передала приміщення релігійній громаді УГКЦ. Організація в ньому церкви вимагала дуже серйозної реконструкції і ремонту. Створена громада з великим ентузіазмом взялася за цю справу. В першу чергу було звільнено вестибюль від зайвих прибудов і сходів. В ньому встановили тимчасовий іконостас, виготовлений у Львові, і в1992 р. розпочали Богослужіння. Парохом церкви був призначений о. В. Левицький. Людина різносторонніх поглядів, принциповий і, володіючи добрими організаторськими здібностями, він з великим ентузіазмом і наполегливістю взявся за організацію духовного життя не тільки в церкві, але і у місті, і за його межами. Проводить велику місійну роботу. Організовує перший в державі духовний дитячий ансамбль «Діти світла», який своїм мелодійним співом прикрашає майже всі заходи міста, багато гастролює по нашій та інших областях нашої держави, неодноразово бував і за її межами. Ансамбль став лауреатом фестивалю «Пісні незабутого краю» та одержав нагороди багатьох інших конкурсів. У церкві діє чудовий хор, керівником якого є дочка священика п. Я. Соловій. Священик постійно вдосконалює свою виконавську майстерність, є чи не єдиним священиком такого плану. Його чудовий голос люблять і слухають з великим задоволенням.

В 1994 р. приватним підприємством "Архформ”, директором якого є наш земляк, уроженець с. Яворів, архітектор Чулуп Микола Михайлович, розроблено проект (проектні пропозиції) по реконструкції існуючої споруди під церкву. Громада приступила до ремонтних і реставраційних робіт . Реконструкція ішла повільно. Для осушення приміщення парафіяни вирішили спочатку провести дренажні роботи, які розпочали в 1992 р. і закінчили в 1993 р. Роботи проводились під керівництвом досвідченого інженера-сантехніка п. І. В. Глеба. Після розробки проекту приступили до закладки фундаментів під колони, на які опирається головна баня церкви, а також під колони, на які опираються хори. Всі ці роботи виконувались господарським способом. Виконували жителі навколишніх вулиць, часто і в позаробочий час. В 1995 р. роботами керував інженер-будівельник п. Винник. В 1996-1997 рр. прорабами недовго були п. Новошицький і п. Прокопишин. При пристосуванні залу кірхи до демонстрації кіно вікна були замуровані. Проект відновлення природного освітлення залу, як і опалення, розробив архітектор п. М. Далявський. Зараз зал добре освітлений і теплий, адже опалення влаштовано у підлозі, що є дуже вигідним для церков. Наполеглива праця дала свої результати. З завершенням основних будівельних робіт в 2001 р. приступили до оздоблювальних робіт головного залу церкви. Виготовлення престолу і ківоту доручили знаному в нашому краї майстру, жителю села Солукова п. М. Кудибину. Він же виготовив і проповідальницю. Ці речі, чудової мистецької роботи, є гідною окрасою храму. Розписи стін виконували художники з м. Дрогобича під керівництвом п. І. Орищака. Разом з ним працювали С. Булко, Є. Хруник , І. Леськів. Іконостас замовили у чудового майстра, художника Р. Яворського, сина священика з с. Лисовичі. 7 січня 2004 р. було освячено новий обрядовий зал церкви, що влаштований на місці кірхи.

Церква є дещо незвична в плануванні. Спочатку була пропозиція всі добудови розвалити, але перемогла інша думка, використати всі приміщення по-господарськи, що і зроблено. В приміщенні не пустує жодне приміщення.

Роботи по оздобленню фасадів ще багато. Треба міняти конфігурацію даху, міняти вікна в прибудованих частинах храму, побудувати дзвіницю.

Наш край часто відвідують так звані «галицькі німці». Це предки тих, що в 1939 році виїхали з Долини. Вони цікавляться своєю історією, але, на жаль, показати їм є мало що. Нема друкованих видань і ця публікація є першою спробою заповнити цю прогалину. Над історією цієї церкви ще треба багато працювати, вивчати архіви, доповнювати відомості про неї.

В церкві знову лунають щирі молитви і подяка Богові за його ласки.

Використана література:

  1. Батьківщина Галичина в фотографіях.
  2. Чулуп М. Проект реконструкції приміщення під церкву, розроблений приватним підприємством «Архформ». —1994.
  3. Ярич І. Біля витоків поселень Долинщини та Болехова. — Долина, 2007. — С. 51.
  4. Газета «Свіча». № 4 від 14.01.2004 р.
  5. Спогади очевидців.
   

Поділіться з друзями

 
   
Канал не знайдено
© (C) В. Левицький